Переглядаючи наш сайт, ви погоджуєтеся на використання cookie-файлів. Ми застосовуємо їх, щоб покращити якість сторінок, вони допомагають нам оцінити ваші потреби (допомагають в зборі статистики), а також допомагають нашим партнерам розміщувати правильний контент для вас з використанням нашого сервісу. Щоб дізнатися більше про Cookies, будь ласка, натисніть тут.

cookies
noimage

Історія Острозького замку

Назва укріпленого поселення Острог, датована початком 12 століття, зустрічається в одній з частин Іпатіївського літопису, присвяченій часам Київського і Галицько-Волинського князівства. На залишках давньоруського городища, на пагорбі над лівим берегом Вілії в ту епоху була побудована дерев'яна фортеця, яку в 1100 році за умовами князівського з'їзду в Витечиві передали у володіння онукові київського князя Ярослава Мудрого, князю волинському Давидові Ігоровичу. У 1241 році по цих землях руйнівним ураганом пронеслася татарська орда, знищивши і дерев'яну фортецю Острог.

У середині 14 століття почався новий етап історії Острога, який разом з Дубно на кілька століть перейшов в руки впливового князівського роду Острозьких, походження якого різні історики ведуть то від Данила Галицького, то від Гедиміна, то від турово-пінських князів. Засновником Острозького замку, що став фамільної резиденцією цього роду, вважається Данило Острозький, згадуваний в Густинському літописі, коли в 1341 році цей князь виступив на стороні Великого князівства Литовського проти поляків у боротьбі за Галицько-Волинську спадщину.

У 1350-60-х роках в південно-східній частині Замкового пагорба з'явилася найстаріша і головна будова Острозького замку – Мурована вежа, яка з низкою переробок вціліла до сьогоднішніх днів. Ця вежа-донжон одночасно була житлом княжого роду і оборонною спорудою, створеною в кращих традиціях середньовічної європейської архітектури. На нижньому поверсі Мурованої вежі зберігалися їстівні припаси, а також тут був створений глибокий колодязь.

У 1386 року син князя, Федір Данилович Острозький отримав дарчу грамоту на Острог, а також інші міста і села, яка була підписана литовським князем Вітовтом і польським королем Владиславом II Ягайло і підтверджувала право спадкового володіння. Через кілька років Вітовт збільшив володіння князів Острозьких в подяку за вірну службу Федора, який брав участь у боях проти тевтонських рицарів і в Грюнвальдській битві. Наприкінці свого довгого життя князь Федір Острозький пішов у Києво-Печерську лавру, де і завершив свій земний шлях під ім'ям ченця Феодосія.

При князі Василю Федоровичі, у першій половині 15 століття почалося спорудження фортечних стін навколо замку та міста, в комплекс яких було включена ще одна примітне фортифікаційна споруда – Богоявленський собор. Це була справжня церква-фортеця: її північна стіна, звернена до штучного рову навколо замку, мала товщину близько 3 метрів, у нижній частині церкви знаходилися бійниці для стрільців, а у верхній частині був уступ, на якому несли караул стражники. У цей же період в південно-західній частині замкового двору був закладений фундамент і нижній ярус ще однієї башти, яку називають Нова або Кругла, але добудували її вже в 16 столітті.

Протягом 15-16 століття рід Острозьких значно розширив свої володіння і вважався одним з найбільш іменитих і багатих родів Великого князівства Литовського, а потім і Речі Посполитої. За часів князювання Костянтина-Василя Острозького, володіння якого складали близько трьох сотень міст і тисячі сіл, існувала приказка: «багатий, як Острозький». У середині 16-початку 17 століття за його велінням у замку проводилися різні будівельні роботи, внаслідок яких вежі набули декор в ренесансному стилі. Ймовірно, в цей же період були збудовані Луцька та Татарська надбрамні вежі, які входили до оборонної системи міста.

На жаль, після смерті Костянтина-Василя Острозького почався етап поступового згасання замку, два сини князя померли ще в молодості, старший син Януш прийняв католицтво, а улюблена внучка Анна-Алоїза збожеволіла після загибелі свого чоловіка в битві при Хотині. Замок та інші володіння Острозьких після припинення їхнього роду перейшов до князівського роду Заславських, а потім до Сангушко. У період Визвольної війни під проводом Хмельницького Острозький замок був захоплений козаками, після чого довгі десятиліття залишався в руїнах.

Відродження Острозького замку почалося на початку 20 століття, коли в 1915 році після відновлювальних робіт у Мурованій вежі були відкриті музейні експозиції, бібліотека, зал для народних читань. Реставрацією замку займався архітектор Володимир Леонтович, який постарався зберегти архітектурний вигляд замку. Уже в радянський період в Мурованій вежі був відкритий краєзнавчий музей, а в 1985 році в Луцькій вежі розташувався музей книгодрукування.