Переглядаючи наш сайт, ви погоджуєтеся на використання cookie-файлів. Ми застосовуємо їх, щоб покращити якість сторінок, вони допомагають нам оцінити ваші потреби (допомагають в зборі статистики), а також допомагають нашим партнерам розміщувати правильний контент для вас з використанням нашого сервісу. Щоб дізнатися більше про Cookies, будь ласка, натисніть тут.

cookies
noimage

Замок Шенборнів

У невеликому, але дуже мальовничому селі Карпати, поруч з Чинадійово розташований один з найкрасивіших замків України – замок Шенборнів, який служив цьому іменитому графського роду резиденцією і будинком для мисливських забав. Замок був збудований в дусі неоромантизму та увібрав в себе найбільш яскраві риси, властиві витонченим французьким шато епохи Ренесансу, пишним бароковим палацам і суворим лицарським замкам часів пізньої готики.

Історія замку Шенборнів

Замок має історію менш насичену і довгу, ніж історія місцевості, в якій він був зведений в кінці 19 століття. Графський рід Шенборн був засновником і єдиним власником замку протягом багатьох років, аж до націоналізації закарпатських земель радянською владою після Другої світової війни. Німецько-австрійські аристократи Шенборн влаштувалися на Закарпатті в першій половині 18 століття, коли імператор Карл IV подарував їм великі маєтки Мукачівсько-Чинадіївської домінії. Ці землі належали раніше бунтівним трансільванським князям Ракоці, найяскравішим представником яких був Ференц II Ракоці, лідер повстання угорців проти влади Габсбургів. Після придушення повстання в 1711 році володіння Ракоці і його союзників були конфісковані на користь імператорської корони. Кілька років конфісковані маєтки в околицях Мукачева та Чинадійово підпорядковувалися казначейству, але недбале і невміле управління чиновників призвело до того, що колись багаті і родючі землі перестали приносити колишній дохід. (Детальніше в розділі історії)

У 1726 році імператор Карл IV вирішив передати Мукачівсько-Чинадіївську домінію (за винятком Мукачівського замку, який залишився імператорським) в руки своїх давніх союзників, дворян Шенборн, які надали Габсбургам значну армійську підтримку під час повстання Ракоці. Отримавши такий щедрий подарунок (понад півтори сотні сіл, 15 хутірців, 4 торгових міста), Шенборни стали найбільшими землевласниками Закарпаття. Першим господарем цих величезних володінь став курфюрст Майнца і єпископ Бамберга, Лотар Франц Шенборн, якому і була вручена дарча грамота від імператора. Після смерті бездітного Лотара Франца закарпатські маєтки перейшли його племіннику, імператорському канцлеру, новому князю-єпископу Бамберга, Фрідріху Карлу Шенборну. Цей власник надавав активну підтримку німецьким колоністам, які заселяли гірські села спочатку поодинці, а потім і цілими сім'ями.

Завдяки новоприбулим ремісникам, виноробам, пивоварам, садівникам в домінії в короткі терміни налагодилося сільське господарство і стали створюватися мануфактури, млини, невеликі заводи і фабрики, які виробляли воскові свічки, папір, цеглу та інше. Після смерті Фрідріха Карла у 1746 році маєтки перейшли в руки віденської гілки роду – Шенборн-Бухгейм, при яких продовжилося економічне процвітання Мукачівсько-Чинадіївської домінії. Але крім вмілого хазяйнування віденські господарі відрізнялися ще й схильністю до світського життя. До числа їх улюблених розваг відносилося щорічне осіннє полювання, на яке збиралося дворянство з Відня і Будапешта. Для розміщення гостей в мальовничих околицях Чинадійово, в урочищі Берегвар був збудований мисливський замок з однойменною назвою. Спочатку, в середині 18 століття, це було досить скромна дерев'яна будівля, яка час від часу оновлювалася.

Найбільш масштабна перебудова відбулася в кінці 19 століття, коли мисливський замок добув свій теперішній вигляд і вразив витонченістю архітектурних форм навіть найдосвідченіших європейських аристократів. У цей період господарями закарпатських володінь була подружня пара – граф Ервін Фрідрх Карл Шенборн-Бухгейм і княжна Франциска Траутманнсдорф- Вайнсберг. У 1889 році на місці колишнього дерев'яного мисливського будинку почалося будівництво кам'яного замку в модному в ту епоху стилі неоромантизм, в якому химерно поєднувалися риси бароко, неоготики і неоренесансу. Але витончений вигляд був не єдиним достоїнством нового замка Шенборнів, мав він і свою «родзинку» – при проектуванні кількості архітектурних деталей будівлі (вікна, двері та інше) за основу був узятий календарний рік і його складові. Хто був автором проекту замка Шенборнів достеменно невідомо, в одних джерелах називається ім'я архітектора Гільбранда (Гудбранда) Грегерсена, в інших – Отто Хізера.

Навколо замку в цей же період було облаштовано величезний ландшафтний парк з десятками рідкісних порід дерев і штучними водоймами, придатними для човнових прогулянок. Аж до початку Першої світової війни замок Шенборнів був вельми популярний у європейської знаті, одним з відомих і неодноразових гостей замку був ерцгерцог Франц Фердинанд, спадкоємець престолу Австро-Угорщини. Незабаром після війни Мукачівсько-Чинадіївська домінія була скасована, колишні маєтки графів Шенборн перейшли під контроль адміністрації Підкарпатської Русі (автономної території в складі Чехословаччини), але останній представник графського роду, Георг Ервін Шенборн-Бухгейм покинув свій замок тільки в кінці Другої світової війни, в 1944 році. У 1945 році і замок, і навколишні землі були націоналізовані Радянською Україною. Колишні графські угіддя стали колгоспною власністю, а замок Шенборнів незабаром перетворили в один з перших в країні бальнеологічних санаторіїв і нарекли новим ім'ям – «Карпати».

Що подивитися?

У статусі санаторного об'єкта замок Шенборнів існує донині, але в останні десятиліття до нього істотно зріс і туристичний інтерес, тому доступ на територію замку і його парку відкритий для всіх, хто бажає познайомитися з однією з найкрасивіших пам'яток Закарпаття. У 1953 році на залізничній станції «Карпати» була споруджена оригінальна будова у вигляді невеликого замку, тому романтичний настрій у туристів, що прибувають на електричці з Мукачева, починається ще до того, як вони побачать сам замок. Від станції шлях до замку Шенборнів пролягає через тінисте старе урочищі Берегвар, по якому прокладена звивиста дорога під невеликим кутом підйому. Інша, більш коротка, але і більш крута стежка, іменована «графською дорогою» веде безпосередньо до замку, але в погану погоду підніматися по ній досить складно і небезпечно.

На підході до замку Шенборнів, який одночасно є і головним корпусом санаторію «Карпати», старий дендропарк поступово перетворюється в більш доглянутий і облагороджений ландшафтний парк: з'являються скульптури, бруковані доріжки, газони з фігурно підстриженими кущами, екзотичні дерева. У центрі парку височить будівля замку – красива будова з вежами, багатим декором фасаду і черепичним дахом, утиканим камінними димарями. Тяга архітектора до еклектики проявилася не тільки в архітектурі замку, але і в його складній зовнішній формі, що складається з двох крил, з'єднаних по центру будовою каплиці. Південне крило замку є парадною частиною будівлі і завершується чотириярусною годинниковою вежею, над якою вгору спрямований тонкий, ажурний шпиль з флюгером. Нижню бічну частину парадного крила прикрашають барельєфи.

Північне крило в основному використовувалося в якості господарської частини, зовні воно виглядає менш помпезно і масивно, ніж південне крило, оскільки тут немає безлічі димоходів, башточок і мансардних надбудов. Вікна каплиці, розташованої на другому поверсі по центру будівлі, прикрашені геральдичними вітражами із зображенням гербів і символіки різних представників роду Шенборн. Дах каплиці увінчаний башточкою з дзвоном. Як уже згадувалося раніше, при проекті замка використовувався принцип календаря: кількість вікон у замку – 365, як і днів у році (мається й одне замуровані віконце на випадок високосного року); кількість кімнат – 52, як і тижнів на рік; кількість входів в замок – 12, як і місяців в році. Сюди ж можна віднести і кількість веж, яких було споруджено 4 штуки – по одній на кожну пору року.

Історичні інтер'єри в замку Шенборнів збереглися не дуже добре, але все-таки варто зайти всередину, щоб поглянути на деякі автентичні елементи декору, яким вдалося пережити присутність санаторію в замкових стінах. До числа таких елементів відносяться ажурні ковані перила і дерев'яні східці, масивний камін у вигляді романської вежі в головному залі і химерна люстра з оленячих рогів, яка послужила народженню легенди про ревнивця-графа і його невірну дружини. По парку замку Шенборнів теж варто прогулятися, особливо навесні, коли цвітуть магнолії, сакури, гліцинії. З колишніх трьох озер з лебедями і човнами до наших днів збереглося лише одне, на його березі встановлені лавочки та різьблені альтанки. Кажуть, що колись контури озера за бажанням господаря замку були створені так, що повторювали за формою Австро-Угорську імперію, але з часом абрис озера змінився і зараз деякі особливо романтичні туристи схильні бачити в ньому форму серця. Неподалік від парку, в лісі знаходиться джерело під назвою Джерело Краси.

Замок Шенборнів відкритий для відвідувань:

щодня, з 9 до 17. Прогулянки по парку замку Шенборнів в теплу пору року можливі до 22 годин.