Переглядаючи наш сайт, ви погоджуєтеся на використання cookie-файлів. Ми застосовуємо їх, щоб покращити якість сторінок, вони допомагають нам оцінити ваші потреби (допомагають в зборі статистики), а також допомагають нашим партнерам розміщувати правильний контент для вас з використанням нашого сервісу. Щоб дізнатися більше про Cookies, будь ласка, натисніть тут.

cookies
noimage

Білгород-Дністровська (Аккерманська) фортеця

На високому, скелястому березі височить над водами Дністровського лиману старовинна фортеця, яка заслужено вважається однією з найбільших і добре збережених середньовічних фортифікаційних споруд України. Білгород-Дністровська фортеця має дуже складну і багату історію, яка відбилася в архітектурі і величних масштабах цієї древньої будови. Починаючи з 13 віку, протягом кількох століть фортеця постійно добудовувалася і зміцнювалася новими господарями, серед яких значилися то золотоординські хани і генуезці, то молдавські князі та османські султани. У кінці 19 століття Білгород-Дністровська фортеця, чиї масивні стіни і численні вежі витримали чимало випробувань під час кровопролитних битв і виснажливих облог, отримала довгоочікуваний спокій і продовжила своє існування як архітектурно-історичний пам'ятник.

Історія Білгород-Дністровської фортеці

Створення укріплень на місці, де знаходиться нині Білгород-Дністровська фортеця, почалося приблизно наприкінці 6 століття до н.е., коли на перетині декількох торгових шляхів виникло місто-поліс Тіра. Через кілька століть багате місто увійшло до складу римської провінції Мезія, але навіть тоді за Тірою збереглися важливі права: прийняття власних законів, карбування монет. За часів Римської імперії в укріпленнях Тіри розташовувався оборонний гарнізон, але в середині 3 століття н.е. він виявився безсилим перед навалою варварів. Те, що залишилося від міста після навали гунів і готів, в 6 столітті дісталося сильному слов'янському племені – антам, які близько трьох століть проживали на цих землях.

У 9 столітті ця місцевість, відома під назвою Білгород-на-Дністрі, входила вже до складу Київської Русі і належала землеробському племені тиверців. Процвітаюче прикордонне місто було досить привабливим і для інших держав, які не могли не оцінити його вдале розташування відносно торгових шляхів. Вже на початку 13 століття Білгород-Дністровський був включений у володіння Угорського королівства, а трохи пізніше потрапив у владу Галицько-Волинських князів. У 1240-х роках під час татаро-монгольського вторгнення місто було завойоване Золотою Ордою і стало називатися Ак-Лібо. (более)

Що подивитися?

Раніше територія фортеці поділялася внутрішніми стінами на чотири двори, від яких до наших днів уціліло лише три – Гарнізонний, Громадянський і Портовий (Карантинний, Господарський). На території Гарнізонного двору розташовувалися казарми, стайні і склади. Тут же розташована найдавніша будова Білгород-Дністровської фортеці, Цитадель – споруда з чотирьох веж, сполучених між собою величезними куртинами. Кожна з веж мала власне призначення, що підтверджується їх назвами – Комендантська, Темниця, Придворна (запасний вихід з Цитаделі), Скарбниця.

У підвалах Цитаделі знаходилося головне сховище зброї – арсенал, тут же були видовбані в скельній породі секретні підземні ходи, які вели з підвалів за межі фортеці і ретельно охоронялися. У північній частині Цитаделі можна побачити залишки керамічного водогону і кам'яний резервуар для збору і зберігання прісної води. Якщо ж під час облоги водопровід був пошкоджений, то захисників фортеці рятували колодязі, розташовані в різних частинах фортеці.

Через центральні ворота фортеці – Кілійські, можна потрапити в найбільший фортечний двір, який називається Громадянський. За його стінами ховалося мирне населення міста в період війни або облоги, для чого на території двору були збудовані житлові приміщення і продовольчі склади. На території цього двору можна побачити: башти, названі на честь двох великих поетів – Овідія і Пушкіна, найвищу башту фортеці – Сторожову, а також залишки мечеті, від якої нині залишився один мінарет.

Портовий двір, що протягнувся уздовж лиману, був збудований в якості місця зберігання товарів, які привозили або вивозили з міста купці. Карантинним його називали тому, що тут з запобіжних заходів на карантин (близько 40 днів) поміщали товари, привезені з далеких країн. Причали Портового двору зараз покояться під віковими шарами мулу і піску, а от арка воріт, які з'єднували причали з двором, збереглася. На просторій площі цього двору нерідко влаштовувалися ярмарки або народні свята.

Білгород-Дністровська фортеця відкрита для відвідувань:

щодня – з 8 до 20 (літній час) і з 8 до 17 (зимовий час).