Переглядаючи наш сайт, ви погоджуєтеся на використання cookie-файлів. Ми застосовуємо їх, щоб покращити якість сторінок, вони допомагають нам оцінити ваші потреби (допомагають в зборі статистики), а також допомагають нашим партнерам розміщувати правильний контент для вас з використанням нашого сервісу. Щоб дізнатися більше про Cookies, будь ласка, натисніть тут.

cookies
noimage

Аккерманська фортеця

На високому, скелястому березі височить над водами Дністровського лиману старовинна фортеця, яка заслужено вважається однією з найбільших і добре збережених середньовічних фортифікаційних споруд України. Білгород-Дністровська фортеця має дуже складну і багату історію, яка відбилася в архітектурі і величних масштабах цієї древньої будови. Починаючи з 13 віку, протягом кількох століть фортеця постійно добудовувалася і зміцнювалася новими господарями, серед яких значилися то золотоординські хани і генуезці, то молдавські князі та османські султани. У кінці 19 століття Білгород-Дністровська фортеця, чиї масивні стіни і численні вежі витримали чимало випробувань під час кровопролитних битв і виснажливих облог, отримала довгоочікуваний спокій і продовжила своє існування як архітектурно-історичний пам'ятник.

Історія Білгород-Дністровської фортеці

Створення укріплень на місці, де знаходиться нині Білгород-Дністровська фортеця, почалося приблизно наприкінці 6 століття до н.е., коли на перетині декількох торгових шляхів виникло місто-поліс Тіра. Через кілька століть багате місто увійшло до складу римської провінції Мезія, але навіть тоді за Тірою збереглися важливі права: прийняття власних законів, карбування монет. За часів Римської імперії в укріпленнях Тіри розташовувався оборонний гарнізон, але в середині 3 століття н.е. він виявився безсилим перед навалою варварів. Те, що залишилося від міста після навали гунів і готів, в 6 столітті дісталося сильному слов'янському племені – антам, які близько трьох століть проживали на цих землях.

У 9 столітті ця місцевість, відома під назвою Білгород-на-Дністрі, входила вже до складу Київської Русі і належала землеробському племені тиверців. Процвітаюче прикордонне місто було досить привабливим і для інших держав, які не могли не оцінити його вдале розташування відносно торгових шляхів. Вже на початку 13 століття Білгород-Дністровський був включений у володіння Угорського королівства, а трохи пізніше потрапив у владу Галицько-Волинських князів. У 1240-х роках під час татаро-монгольського вторгнення місто було завойоване Золотою Ордою і стало називатися Ак-Лібо. (более)

Що подивитися?

Раніше територія фортеці поділялася внутрішніми стінами на чотири двори, від яких до наших днів уціліло лише три – Гарнізонний, Громадянський і Портовий (Карантинний, Господарський). На території Гарнізонного двору розташовувалися казарми, стайні і склади. Тут же розташована найдавніша будова Білгород-Дністровської фортеці, Цитадель – споруда з чотирьох веж, сполучених між собою величезними куртинами. Кожна з веж мала власне призначення, що підтверджується їх назвами – Комендантська, Темниця, Придворна (запасний вихід з Цитаделі), Скарбниця.

У підвалах Цитаделі знаходилося головне сховище зброї – арсенал, тут же були видовбані в скельній породі секретні підземні ходи, які вели з підвалів за межі фортеці і ретельно охоронялися. У північній частині Цитаделі можна побачити залишки керамічного водогону і кам'яний резервуар для збору і зберігання прісної води. Якщо ж під час облоги водопровід був пошкоджений, то захисників фортеці рятували колодязі, розташовані в різних частинах фортеці.

Через центральні ворота фортеці – Кілійські, можна потрапити в найбільший фортечний двір, який називається Громадянський. За його стінами ховалося мирне населення міста в період війни або облоги, для чого на території двору були збудовані житлові приміщення і продовольчі склади. На території цього двору можна побачити: башти, названі на честь двох великих поетів – Овідія і Пушкіна, найвищу башту фортеці – Сторожову, а також залишки мечеті, від якої нині залишився один мінарет.

Портовий двір, що протягнувся уздовж лиману, був збудований в якості місця зберігання товарів, які привозили або вивозили з міста купці. Карантинним його називали тому, що тут з запобіжних заходів на карантин (близько 40 днів) поміщали товари, привезені з далеких країн. Причали Портового двору зараз покояться під віковими шарами мулу і піску, а от арка воріт, які з'єднували причали з двором, збереглася. На просторій площі цього двору нерідко влаштовувалися ярмарки або народні свята.

Білгород-Дністровська фортеця відкрита для відвідувань:

щодня – з 8 до 20 (літній час) і з 8 до 17 (зимовий час).