Історія замку Оточец

Точних відомостей про те, коли на березі повноводної річки Крка з'явився замок, не збереглося, як і невідомо те, ким був його перший власник. Найімовірніше, що замок виник в 11-12 столітті, після того, як в 973 році єпископи Фрейзінгенські заснували свою резиденцію в місті Шкофья Лока і почали зміцнювати кордони своїх володінь. Письмова згадка про замок Оточець зустрічається в документах 1252 року, в яких він значиться володінням аристократичного роду де Верде, лицарів Отокських, васалів Фрейзінгенських єпископів. Саме в цей період була здійснена перша перебудова замку, яка намітила перехід в архітектурі замку від романської до готичної стилістиці.

Двоповерхова, практично незахищена прямокутна будівля, типова для середньовічних кам'яних замків садибного типу, була знову перебудована через століття, в середині 14 віку. Замкова будова була розширена шляхом зведення нового крила, а також захищена за допомогою стіни-куртини і земляних валів. У цей період було зроблено ще одне важливе доповнення в системі захисту замку – викопаний південний канал річки Крка, завдяки чому замок, який раніше стояв на березі, перетворився на острівну будову. Така особливість, ймовірно, і призвела до виникнення прізвиська лицарів і назви самого замку, адже «оток» по-словенському – «острів».

Наприкінці 15 століття, коли припинився рід лицарів Отокських, замок перейшов до рук знатної родини Віландер з Південного Тіролю. У 1471 році, після запеклих спроб захоплення турками Доленьського краю, в замку почався черговий процес зміцнення, в результаті якого з'явилася нова фортечна стіна з напівкруглими вежами по кутах. Стара стіна-куртина при цьому була збережена і стала виконувати роль додаткового внутрішнього укріплення замкового двору. У 1560 році замок Оточець придбав барон Іван Ленковіч, капітан жумберакських ускоків, призначений згодом командувачем армією історичної провінції Військова Крайна – прикордонної області між Османською імперією і володіннями Габсбургів. При Ленковічах в замку Оточець архітектором Манфредо-дель-Костонелло був проведений ряд змін, які надали будівлі ренесансні риси.

У 1629 році у замку з'явився новий господар, поважний люблянський дворянин Вольф Якоб Сонце, який є прототипом благородного Янеша Сонце в однойменній повісті словенського письменника Івана Тавчара. У 17 столітті замок добув той вигляд, який зберігся з незначними змінами до наших днів. У ході реконструкції будівлі з'явилися арочні галереї на першому поверсі і на двох поверхах в південному крилі. У середині 18 століття замок Оточець став належати аристократичному сімейству Швейгер-Лерхенфельд, при якому був закладений замковий парк і збудований садовий павільйон. Після смерті Вінсента Швейгера-Лерхенфельд, який помер у Оточці в 1849 році, замок незабаром був куплений графським сімейством Маргеріт де Коммадона і залишався в їхньому володінні аж до Другої світової війни.

На початку Другої світової війни замок Оточець став використовуватися італійськими військами в якості укріпленого пункту оборони, через що в 1942 році словенські партизани підпалили старовинну будівлю. Під час пожежі був знищений цінний історичний архів сім'ї Маргеріт, згорів сам замок і дерев'яні мости, що вели на сушу з острова. До відновлення замку Оточець приступили тільки в 1952 році, коли відроджувати з руїн старовинну будівлю прибуло кілька будівельних бригад, у тому числі з інших країн. Пізніше для відвідувачів були відкриті ресторан і мотель, а остаточний вигляд відреставрований замок віднайшов в 1968 році, коли його внутрішні приміщення наповнили антикварними меблями. Остання реконструкція пройшла в замку в 2009 році, після чого гостям замку-готелю стали доступні оновлені номери різного рівня комфортності.