Переглядаючи наш сайт, ви погоджуєтеся на використання cookie-файлів. Ми застосовуємо їх, щоб покращити якість сторінок, вони допомагають нам оцінити ваші потреби (допомагають в зборі статистики), а також допомагають нашим партнерам розміщувати правильний контент для вас з використанням нашого сервісу. Щоб дізнатися більше про Cookies, будь ласка, натисніть тут.

cookies
noimage

Історія замку Гріпсхольм

Перші сторінки в обширній історії замку Гріпсхольм були написані в кінці 14 століття, коли на невеликому острівці поблизу берега озера Меларен була вибудувана фортеця. Будівництво, що тривало з 1380 по 1383 роки, було ініціативою шведського канцлера Бо Йонссона Грипа, на честь якого і був названий замок. Канцлер був не тільки сином давнього і відомого роду, але і вельми впливовою фігурою при дворі короля Магнуса Ерікссона, якому Бо Йонссон нерідко позичав гроші. В сплату боргу король найчастіше віддавав канцлеру земельні володіння, і таким чином в руках у Бо Йонссона виявилася мало не половина Швеції. Після смерті канцлера в 1386 році шведські аристократи ще кілька років ворогували між собою, намагаючись розділити його спадщину, але на замок Гріпсхольм чомусь ніхто не претендував і через деякий час він виявився забутий і покинутий.

Напівзруйновану будівлю замку викупив у шведської корони в 1472 році знатний дворянин Стен Стуре-старший, який згодом передав відновлений замок картезіанським монахам. Саме вони заснували в стінах замку Гріпсхольм обитель Святої Марії, яка дала назву довколишньому містечку – Маріефред. Але чернечим келіям в замку Гріпсхольм не судилася довга історія – вже в 1520-х роках, після обрання королем Густава I Васи, католицька віра на території Швеції зазнала гоніння, а монастирі були зруйновані. Після реформації церкви замок опинився в руках шведської держави, для захисту якої королю Густаву I були потрібні нові фортеці.

У 1537 році на руїнах колишнього монастиря почалося зведення нового замка Гріпсхольм, який відтепер ставав важливим оборонним пунктом у системі захисту підступів до Стокгольму. Архітектор Хенріх фон Келлен створив замок, який з невеликими змінами зберігся до наших днів, – будову з червоної цегли з круглими вежами по кутах. На вершинах веж були встановлені гармати для захисту гавані і самого замку, який вважався однією з улюблених резиденцій короля Густава I. У стінах замку королем Густавом I було покладено початок колекції картин, яка через кілька століть стала основою фондів Національного музею Швеції.

Після смерті Густава I між його спадкоємцями почалася справжня війна, в ході якої замку Гріпсхольм довелося перетворитися у в'язницю. Ерік XIV заточив сюди на кілька років свого брата Йохана і його дружину Катарину Ягеллонку, яка народила в Гріпсхольмі сина, майбутнього короля Швеції та Польщі Сигізмунда III. Молодший з братів, король Карл IX після захоплення трону почав перебудову замку, бажаючи надати йому більш сучасний, ренесансний вигляд. У будівлі були збільшені вікна, житлові кімнати почали опалювати за допомогою труб з гарячою водою, до однієї з веж було прибудовано нове крило.

В кінці 17 століття було збудовано ще одне житлове крило, назване флігель Королеви у зв'язку з тим, що Гріпсхольм нерідко служив резиденцією для вдів шведських королів. У роки Північної війни замок Гріпсхольм знову виконував функції в'язниці і тільки в 1744 році замок був приведений в порядок і перебудований. У цей період у ньому проживала прусська принцеса Луїза-Ульріка, чекаючи своє весілля зі шведським королем Адольфом-Фредеріком. За бажанням майбутньої королеви башти замку Гріпсхольм були увінчані елегантними куполами, але милувалася ними Луїза-Ульріка недовго – відразу після весілля королівська пара перебралася в замок Дроттнінгхольм.

Через три десятки років син королеви Луїзи-Ульріки, король Густав III знову відродив колишню пишність замку і влаштував у ньому свою резиденцію. У 1773 році почалася чергова перебудова в замку, частина приміщень якого добули інтер'єр у стилі раннього класицизму. У цей же період був надбудований флігель Королеви, а в одній з веж замку розмістився розкішний театр, на сцені якого блищав сам король і його придворні. У 1809 році в замку Гріпсхольм підписав зречення від престолу сумно відомий Густав IV Адольф, нащадки якого за рішенням риксдагу були позбавлені права претендувати на шведську корону.

Останнім королем, який проживав у замку Гріпсхольм, був художник, поет і реформатор Карл XV, а його брат Оскар II під час свого правління заснував Асоціацію Гріпсхольм, яка з кінця 19 століття займалася реставрацією замку і підтриманням його зовнішнього вигляду. У наші дні замок Гріпсхольм є королівським володінням, але при цьому він відкритий і для туристів, які можуть відвідати це прекрасне місце, як у складі екскурсійної групи, так і самостійно.