Переглядаючи наш сайт, ви погоджуєтеся на використання cookie-файлів. Ми застосовуємо їх, щоб покращити якість сторінок, вони допомагають нам оцінити ваші потреби (допомагають в зборі статистики), а також допомагають нашим партнерам розміщувати правильний контент для вас з використанням нашого сервісу. Щоб дізнатися більше про Cookies, будь ласка, натисніть тут.

cookies
noimage

Замок Інверарі

На берегах озера Лох-Файн, серед лісистих пагорбів і мальовничих долин розташована резиденція Кемпбеллів, герцогів Аргайл – впливового дворянського роду Західної Шотландії. Прекрасна будівля замку Інверарі, створена в середині 18 століття, вважається одним із самих перших зразків ранньої неоготики в Європі. Протягом багатьох століть замок був символом могутності і багатства клану Кемпбеллів, чиї нащадки досі проживають в замку, відкривши для туристів частину свого родового маєтку.

Історія замку

Клан Кемпбеллів, що осів на землях Шотландського високогір'я ще з часів королівського походу в 1220-х роках, довгий час мешкав у замку на озері Лох-О. Цей величезний замок, збудований Нейлом Кемпбеллом, побратимом і шурином шотландського короля Роберта Брюса, нині лежить в руїнах. Перенести резиденцію Кемпбеллів з Лох-О в селище Інверарі в 1540 році вирішив онук Нейла, сер Дункан Кемпбелл, який перший з роду отримав титул лорда Аргайл.

Інверарі на той момент був невеликим рибальським селом, яке розташовувалося в гирлі річки Арі, що впадає в найбільш протяжну морську затоку – озеро Лох-Файн. Певна річ, розміщення в Інверарі резиденції могутнього клану спричинило за собою і зміну статусу села, яке вже в 1472 році іменувалося баронським містом, а в другій половині 17 століття Інверарі отримав звання королівського міста. У 1553 році гостем замку Інверарі був король Джеймс V, а в 1562 році тут зупинялася королева Марія Стюарт, яка приїхала до одного з найвідданіших своїх прихильників, Арчібальда Кемпбелла, 5-го графа Аргайл.

У 1644 році замок Інверарі був захоплений заклятим ворогом Кемпбеллів, генералом армії короля Чарльза I, маркізом Монтроуз. Раптовий напад нагадував більше криваву різанину, а саме місто Інверарі було охоплено пожежею. Власником замку в цей період був Арчибальд, восьмий граф Аргайл, який встиг врятуватися втечею, кинувшись прямо від обіднього столу на корабель. Цю історію згодом повідав читачам прославлений шотландський письменник Вальтер Скотт у своєму захоплюючому романі «Легенда про Монтроуз».

Пізніше напівзруйнований замок був відновлений, але через кілька десятиліть Кемпбелли за свої багатовікові заслуги удостоїлися герцогського титулу і старий замок перестав відповідати їх блискучому становищу. Ініціатором будівництва нової резиденції був Джон, 2-й герцог Аргайл, удачливий воїн, який дослужився до звання фельдмаршала британської армії. Він доручив відомому архітектору Джону Ванбру розробити проект нового замку, який підкреслював би високий статус його власника. Перший камінь у будівництво був закладений в 1746 році, але на той момент архітектор уже помер, тому над замком Інверарі працювали Роджер Морріс і Вільям Адам, натхненні ескізами Ванбру.

За час будівництва замку Інверарі, що тривало 43 роки, змінилося кілька власників замку, але найбільш вагомий внесок в облаштування родового маєтку вніс Арчибальд, 3-й герцог Аргайл. При ньому були розбиті замкові сади, збудовані мости і канали, а також споруджена сторожова вежа на пагорбі, яка була швидше декоративним елементом. Під час будівництва замку будиночки жителів містечка Інверарі були примусово перенесені південніше, ближче до берегової лінії, щоб не затуляти вид на озеро, що відкривався з вікон замку.

Таким чином, основна частина будівель міста Інверарі є спорудою саме 1740-х років, а на місці колишнього містечка був влаштований розкішний замковий сад. Будівництво замку Інверарі було завершено в 1789 році при Джоні, 5-му герцогу Аргайл і з тієї пори зовнішній вигляд резиденції Кемпбеллів практично не змінився. Витончена будова в стилі неоготики піддалася перебудові всього один раз, після пожежі в 1887 році. В результаті відновлення в зовнішній вигляд замку були внесені невеликі доповнення – доданий третій поверх і конічні дахи на кутових вежах.

Що подивитися?

У наші дні замок Інверарі належить Торквілу Іену Кемпбеллу, 13-му герцогу Аргайл, який проживає тут зі своєю родиною. Частина замкових приміщень відкриті для туристичних екскурсій, в ході яких можна побачити прекрасні і добре збережені інтер'єри. У залах замку представлені колекції, які збиралися представниками роду протягом багатьох століть, розкішні фарфорові вироби європейських та східних майстрів, прикраси зі срібла та золота, численні сімейні реліквії, картини видатних живописців.

Збройний зал замку Інверарі знайшов славу не тільки через свою велику колекцію, а й завдяки високим склепінням стелі, що досягають 21 метра і роблять Збройовий зал найвищим житловим приміщенням в Шотландії. Тут розташовано близько 1300 різноманітних експонатів, які нагадують про те, що багато представників клану Кемпбелл були видатними воєначальниками: британські рушниці «Браун Бесс», тесаки Локабер, шотландські палаші 18 сторіччя і багато іншого. Також в залі представлені бойові прапори і барабани, велика колекція обладунків різних епох, мечі, що використовувалися в битві при Каллодені.

Безперечно, заслуговують на увагу туристів Парадна їдальня і Зал гобеленів з їх чудовими зразками старовинних меблів та французькими гобеленами, які ткалися спеціально для замку Інверарі. У Залі Клану представлено генеалогічне древо роду Кемпбеллів, яке ілюструє багату історію клану. Зал, іменований Салон, був задуманий як зона відпочинку, в якій власники замку або їхні гості можуть поснідати, послухати музику або зіграти в більярд. Уже в 20 столітті за роялем в Салоні Фредерік Лоу і Алан Лернер, які гостювали у замку, склали кілька пісень до мюзиклу «Моя прекрасна леді».

Як і багато шотландських замків, замок Інверарі має кілька містичних історій про привиди, що живуть тут. Найбільш відому історію туристам повідають в кімнаті МакАртура, в якій встановлено старовинне ліжко з майстерним різьбленням. Легенда свідчить, що на цьому ліжку в 1644 році був убитий молодий ірландський арфіст під час різанини, влаштованої в замку воїнами маркіза Монтроуз. З часом ліжко було перенесено зі старого замку в новий, а привид юнака-музиканта пішов за своїм ліжком. За сімейними переказами, коли хто-небудь з клану Кемпбеллів знаходиться при смерті, з кімнати МакАртура доносяться звуки арфи.

У підвалі замку Інверарі розташована справжня кухня, яка використовувалася за призначенням останній раз ще при бабусі сучасного герцога, в 1950-х роках. Унікальна кухня має сім камінів, призначених для різних методів приготування їжі: тушкування, варіння, обпалювання на відкритому вогні та ін. А ще на кухні за багато століть накопичилася солідна колекція посуду і кухонних пристосувань вікторіанської, едвардіанської і довоєнної епохи. У підвал також варто заглянути тим, хто зголоднів за час екскурсії по замку Інверарі, адже тут знаходиться затишне кафе-кондитерська, що пропонує широкий вибір легких обідів і ароматний чай.

Замок Інверарі відкритий для відвідувань:

квітень-жовтень – щодня з 10 до 17:45.

текст Неля Терехова