Наш додаток Castles.today готовий для Вас
Рейтинг від 1 користувача
Княжа вежа у Седленціні
Одна з найважливіших та найбільш вражаючих пам’яток польського середньовіччя знаходиться у невеличкому селі Седленцін, що у Нижній Сілезії, розташованому на північ від м. Єленя-Гура, там, де Кашавські гори межують з Єленьогурською улоговиною, та знаходилася колишня переправа через річку Бубр. Це власне тут у другому десятиріччі XIV ст. син Болеслава I Суворого, князь Генріх I Яворський звів житлову вежу, яка сьогодні залишається найбільшим та найкраще збереженим об’єктом даного типу в Польщі, а також однією з найкраще збережених аналогічних будівель у Європі.
Вежа у плані має прямокутник розмірами 22,2 на 14,35 м, спочатку вона була увінчана зубцями - тобто мала характерну зубчату стіну – теперішній дах є пізнішим додатком (XVI ст.). У вежі в Седленціні можна побачити найстарші дерев’яні перекриття у Польщі, які датовані за допомогою дендрохронологічного методу 1313 – 1314 роками: для виконання брусів над першим поверхом були використані дерева, вирубані згідно першої дати, натомість над другим, третім та четвертим поверхами – згідно другої. Однак це не вони свідчать про винятковість башти. Найбільшим скарбом та, без сумніву, найцікавішим елементом її оздоблення залишається настінний живопис, який можна побачити на третьому поверсі у колишній великій залі (Great Hall). Це найдавніші у Польщі поліхромії світської тематики, їх основним мотивом є одна з легенд циклу Артуріани – історія улюбленого лицаря короля Артура, сера Ланселота Озерного. Сьогодні це єдині у світі розписи стін, які представляють історію легендарного лицаря, збережені in situ (тобто - на їх оригінальному місці).
Нам не відомо, коли докладно князь Генріх замовив їх виконання. Одна з гіпотез пов’язує їх з особою княгині Агнеси Габсбург, дружини племінника Генріха, Свидницького князя Болеслава II Малого, разом з якою могли прибути до Сілезії автори розписів. Тоді це означає, що вони були створені вже після 1338 р. (на швейцарське походження автора/авторів вказувала б велика подібність седлецинського живопису до розписів, що збереглися в околицях Цюриху та Констанці). Однак, як вважає Яцек Вітковський, видатний знавець вежі у Седленцині та європейської двірської культури, рукопис роману про сера Ланселота, який, можливо, надихнув автора настінного живопису, міг бути придбаний самим князем Генріхом під час подорожі до Кельну, де він підтримував дружні стосунки з надрейнською аристократією, або ж його дружиною, княгинею Агнесою, під час паломництва Західною Німеччиною, до міст Трір та Кельн. Згідно останніх досліджень, розписи стін були здійснені, з усією очевидністю, у другому чи навіть третьому десятилітті XIV ст. Вони були виконані у техніці асеко, тобто - на відміну від фресок - на суху штукатурку, та представляють замок Камелот та двір королеви Гвіневери, викрадення останньої Малагантом та звільнення сером Ланселотом. Є там і Ланселот, який спить під яблунею, та Ліонель, що дрімає на варті, святий Христофор, покровитель лицарів, а ще - лицар з панною чи лицар із заміжньою дамою. Незавершені сцени представляють поєдинок Ланселота з Саграмором та зцілення сера Урія. Коли у 2001 р. вежа потрапила під опіку фонду "Zamek Chudów" („Замок Худув”), поліхромії знаходилися в дуже поганому стані та були врятовані тільки завдяки комплексним реставраційним роботам, проведеним у 2006 р. Необхідно підкреслити, що Генріх Яворський був першим князем польських земель, який замовив виконання настінного живопису, присвяченого легендам про короля Артура. Його фінансові проблеми, про які нам відомо з історичних джерел, можливо, стали наслідком втілення в життя цього досить амбіційного проекту.
Після смерті князя Генріха навесні 1346 р. вежа потрапила до рук його племінника - згадуваного вище Болеслава II Малого, а вже після смерті останнього, у 1368 році, нагляд за нею перейшов до його вдови, княгині Агнеси, яка, однак, вже роком пізніше продала її шляхтичеві Єнхінові фон Редерн. З тієї пори вежа залишалась у руках лицарських родів, що знайшло віддзеркалення у її назві. Впродовж багатьох років вона називалася „лицарською”. Однак, з того часу, коли фонд „Zamek Chudów” став опікуватися нею, та коли вдалося визначити особу засновника, тривають спроби запровадження найбільш відповідної назви башти. Ця назва повинна зумовлюватися тим, хто був замовником її зведення, а не тим, хто в пізніші роки проживав у ній, та називатися „княжа житлова вежа у Седленціні”.
З 2008 р. щороку на території вежі проводяться сезонні археологічні дослідження під патронатом Ягеллонського університету, які приносять щоразу нові дані та відкриття. Завдяки отриманій у березні 2015 року дотації, з нагоди відзначення 700-річчя зведення башти, тривають роботи над проектом „Княжа житлова вежа у Седленціні у світлі археологічних досліджень – підбиття підсумків на 700-річчя вежі”. У рамках проекту у 2016 р. буде видана публікація, яка резюмує результати семи сезонів досліджень.
Вежа відкрита для відвідування щодня, у сезоні (травень - жовтень): з 9.00 до 18.00, поза сезоном (листопад - квітень): з 10.00 до 16.00. Можливе відвідування з екскурсоводом.
Більш детальна інформація знаходиться на офіційному веб-сайті вежі: www.wiezasiedlecin.pl
