Наш додаток Castles.today готовий для Вас
Замок Огродзенець
Найвищою точкою на території Краківсько-Ченстоховської височини є гора Яновського, висота якої сягає (згідно з останніми замірами) 515,5 м над рівнем моря. Її назва пов’язана з Олександром Яновським, засновником Польського краєзнавчого товариства, який у 1905 році врятував від невідворотного знищення руїни певного середньовічного замку. Вони представляють собою залишки фортеці Огродзенець, зведеної на схилі узвишшя. Польський романіст Адольф Дигасинський не приховував свого захвату від цього місця, стверджуючи, що Огродзенець являє собою одні з найпрекрасніших руїн у світі. На жаль, теперішній стан фортеці є результатом бездумної людської діяльності впродовж XIX століття. Раніше цитадель не змогли знищити ані стихійні катаклізми, ані ворожі напади.
Історія замку Огродзенець
Як час, так і факт, що у середні віки людина не приділяла уваги веденню детальної документації та її зберігання, зробили своє. Завдяки цій ситуації початки замку залишаються для нас не до кінця зрозумілими та прихованими в сутінках історії. На наявні знання впливають відкриття на горі Бірув, де, з усією вірогідністю, існувало поселення, давніше від Огродзеньця, і вочевидь, саме йому необхідно було б приписати частину переказів, пов’язаних до цієї пори з найбільш уславленим з Орлиних гнізд. Фортеця з дерев’яно-земляною структурою, очевидно, була зведена за часів панування Болеслава III Кривоустого, який володарював у Польщі у 1102-1138 роках, та називалася „Вовчою щелепою”. Це первинне дерев’яне городище, з усією очевидністю, згоріло в часи першої татарської навали, що відбулася у 1241 році, а монгольські війська, які наступали на Угорщину, сплюндрували й спустошили південні землі Польщі. Сама назва городища може походити від загорожі чи укріплення.
На попелищах городища у середині XIV століття був зведений за ініціативою короля Казимира Великого мурований замок. Фортеця була збудована відомими в світі зодчими у новому готичному стилі. Очевидно, це відбулося у 1350-1370 рр. Будівля призначена була для мешкання, однак, перед усім, мала оборонний характер, оскільки знаходилася на польсько-сілезькому пограниччі та мала, як одна з ланок Шляху Орлиних гнізд, захищати землі П’ястів від загарбників з Чехії. Першим володарем замку став рицар Пшедбуж з Бжезя, гербу Задора (протопласт роду Ланцкоронських, остання представниця якого – Кароліна Ланцкоронська, засновниця Польського інституту в Римі – померла у 2002 році). Пшедбуж початково був воєводою серадської землі, а вже потім зайняв пост королівського маршалка, стаючи найближчим сподвижником монарха. (детальніше)
Архітектура та сучасний стан
Якщо придивитись до архітектурної композиції замку, він, без сумніву, є найбільш цікавим оборонно-житловим комплексом усієї Краківсько-Ченстоховської височини. Під час його зведення не дотримувалися чітко усталеного геометричного порядку, оскільки зодчі повинні були використати не лише саме узвишшя, а й територію між гострими скелями, що підкреслює сьогодні красу ландшафту.
Загальна кубатура цієї колись потужної фортеці становить 32 тисячі м3. Замковий комплекс включає декілька архітектурних елементів з перевагою готики в її італійській та французькій версіях. У XV столітті з’явилась кам’яна вежа та житлове крило на південно-східній частині пагорбу. Невеликий внутрішній двір з усіх інших боків був анфіладно забудований односекційними будівлями, які мали господарче призначення. Безпосередньо за брамою, із східного боку скелі, знаходилася показна парадна в’їздна брама, а за нею сходи, які вели до покоїв. Ця територія була обведена ґанками, які спиралися на колонах, оточених балюстрадами, однак жоден з ґанків не обрамляв двір навколо.
Підчас перебудови, яка була проведена Северином Бонером у 1532-1547 роки, було зведене ренесансне північно-західне крило з парадними столовими покоями, біля яких був викопаний глибокий колодязь з цистерною поряд з ним для зберігання питної води. В той час також було збільшено південне крило, зміцнене двома високими вежами. Северина Бонера можна визнати піонером неоготики, оскільки нові вежі не мали оборонного характеру, а лише естетичний, нагадуючи за своєю стрілчастою формою попередні епохи. Композиція фортеці відрізнялась значною складністю. Тут знаходилися парадні палати та житлові покої, порохівниця, комора, скарбниця, бібліотека. У наступні роки добудували житлове крило, яке замикало палацевий комплекс із заходу, де знаходилася спальня Бонерів та просторий павільйон, прямокутний у плані, який за своєю архітектурою був подібний до вавельської Курячої стопи. Саме ця будівля зосереджувала оборонні функції, а на нижніх поверхах знаходився бальний зал, жіночі покої, приміщення для прислуги та покій писаря. Центральний двір був оточений багато декорованими галереями. Вищі з них були дерев’яними, однак спиралися на мармурових колонах, а ренесансні лоджії відігравали роль оглядових балконів. У внутрішньому дворі організовувалися рицарські турніри, проводилися бали та вистави театральних труп.
На території оборонного комплексу можна виділити два двори: турнірний, який називали рицарським, та господарчий, де знаходилися комори, майстерні та курник. Навколо замку простягається зелена територія у 3 гектари, оточена муром. Це колишнє так зване „передзамче” – територія, що прилягає до самого замку. В’їзд на ці терени проходив через браму з розвідним мостом над глибоким ровом. Поряд з брамою XVI століття знаходився ряд стаєнь та каретний сарай, від яких залишився лише фундамент. Лінія оборонного муру ідеально вписалася у мальовничий ландшафт з вапняними останцями, які собою представляють окремі ізольовані скелі, що виникли в результаті вивітрювання. Зі східного боку височіють баштові скелі з печерою у формі тунелю, а з північно-західного – катівня – ніша у скелі, біля якої знаходиться будинок колишньої вартівні. З усією імовірністю, на інших останцях, розташованих поза мурами фортеці, знаходилися невеликі оборонно-стрілецькі вежі, які також слугували для огляду території.
Між територією навколо замку та верхнім замком знаходився сухий рів зі в’їзною баштою. На брамі повинна була знаходитися викрадена під час Першої світової війни дошка з наступний написом: „Севрин Бонар з Баліц в Огродзеньці, Ойцові, Каменьці, управитель соляними копальнями, бургграф та намісник, краківський правитель, бєльський, чховський, рабштинський староста - з фундаменту звів”. Композиція фортеці базувалася на чотирьох високих вежах, усіх циліндричної форми. Перша з них – це в’їзна вежа, зруйнована у 1914 році в результаті російського артилерійського обстрілу. Друга – готична оборонна вежа з бійницями та частково збереженими зубцями, яку називали Баштою засуджених.
У її льохах знаходилася в’язниця, звідси й походить назва. Третя - найкраще збережена до наших часів – ренесансна, так звана Креденцерська башта, із оглядовим майданчиком, на якому можна насолоджуватися навколишньою панорамою. Остання, четверта вежа, сьогодні представлена, на жаль, лише як фундамент, колись була вписана в лінію мурів південного турнірного внутрішнього двору. Сьогодні – це один з найпрекрасніших у Польщі замків-руїн, який розташований на найвищому пагорбі Краківсько-Ченстоховської височини, іменованому горою Яновського. Це туристичний об’єкт, який наданий для відвідування за невелику оплату. Спеціально розроблений для цього маршрут – досить складний для непідготованих - може викликати складнощі, тому варто завчасно придбати у касі відповідну мапу.
Внутрішнє оздоблення замкових веж не справляє надто великого враження, адже й справжнього інтер’єру тут забагато немає – не зважаючи на свою беззаперечну привабливість сучасний замок Огродзенець, на жаль, представляє собою руїну зі значним рівнем – назвемо це - деструкції. Фрагментарно збереглася спальня Бонера з майстерно замаскованою скринею для коштовностей, кімната, яка колись відігравала роль бібліотеки, скарбниця, голі стіни парадних залів, значною мірою позбавлені перекриття, а також склепінчасті підвали та гайдуцькі кімнатки, які сьогодні після реконструкції вміщують у собі справжні сувенірні лавки. Доступна для відвідування одна з веж - Креденцерська, звідки відкривається мальовнича панорама околиць з розташованим на відстані якихось 2 км на північ реконструйованим городищем Бірув. Замок відвідують без екскурсовода, однак, існує можливість його винайняти, рівно як організувати на території архітектурного комплексу різноманітні заходи та надавати туристичні послуги комерційного характеру. Замковий внутрішній двір часто виконує роль платформи для публічних заходів під відкритим небом, фестивалів, турнірів та концертів.
Відвідування:
