Переглядаючи наш сайт, ви погоджуєтеся на використання cookie-файлів. Ми застосовуємо їх, щоб покращити якість сторінок, вони допомагають нам оцінити ваші потреби (допомагають в зборі статистики), а також допомагають нашим партнерам розміщувати правильний контент для вас з використанням нашого сервісу. Щоб дізнатися більше про Cookies, будь ласка, натисніть тут.

cookies
noimage

Замок у Нідзиці

Замок в Нідзиці - потужна фортеця протягом століть велично панує над нашим містом. Побудована близько 1370 р. Великим магістром Вінрихом фон Кніпроде, була однією з найважливіших стратегічних точок у оборонній системі Тевтонського ордену XIV століття. Готична фортеця - найдалі висунута точка на мапі Тевтонської держави, розташована на високому пагорбі на схід від середньовічного поселення. Правдоподібно, її зведено на місці дерев'яного вартівного селища XIII ст., яке знаходиться на прилеглим до замку терені. Фортеця, оточена трясинами й великими болотами, була свого роду оборонним щитом для південної сторони монахської держави. Захищала численні села, засновані Орденом, в районі Домбрувна, Ольштинка і Дзялдова від нападів литовців. Забезпечувала додатковий шлях з Мазовії в Мальборк. Була резиденцією як комтура, так і прокураторів. 8 липня 1410 року місто разом із замком без бою піддалося королю Владиславу Ягелло. Це сталося тому, що відділи маршала Ордену та острудського комтура незадовго до того вирушили до Любави. В замку на річці Ніда залишилося всього декілька старших монахів - опір не мав ніякого сенсу. У вересні 1410 року місто із замком знову опинилося в руках хрестоносців. Після перемир'я замок залишився у володінні Ордену. 25 липня 1414 року армія короля Ягелло почала облогу Нідзиці.

Після 12 днів, почувши про капітуляцію Ольштина і Ольштинка, захисники міста вирішили капітулювати. Королівські війська, пропустивши хрестоносців до Дзялдова, рушили в міста, беручи місцевих лицарів у полон. Через завоювання міста і замку Ягелло втратив 400 воїнів. У жовтні того ж року Нідзицю зайняв острудський комтур Йоганн фон Рейхенау. Із 1656 роком пов'язана легенда про «татарський камінь», що розповідає про вторгнення до міста татар, які поверталися з битви під Простками. Татари, розбили табір під мурами Нідзиці, спалюючи і грабуючи незахищені передмістя. Один з молодих городян, Ян Новак, перебуваючи у цей час у замку, побачив татарського вождя, який пирував зі своїми супутниками біля гігантського валуна, розташованого на південний-схід від міста. Не довго думаючи, він навів гармату, вистрілив і вбив всіх учасників пирування. Втрата вождя викликала переполох в татарським таборі. Міська влада, злякавшись з приводу інциденту, наказала знайти злочинця. Той, однак, переляканий, добре сховався в купі гною. Татари не мстили - вирушили далі, грабуючи все на своєму шляху. Схованку Яна, через деякий час вказала його дружина. Юнака прийняли як героя. На сторінках історії міста також зазначили свою присутність французи на чолі із маршалом Неєм, відділи Бернадота, генерала Ожеро і генерала Зайончка, який організував у замку польовий госпіталь.

Другий візит французьких військ закінчився 18 серпня 1813 року в результаті прибуття донських козаків російського царя. У цей же період наступило часткове зруйнування замку. У 1830 році людина ім'ям Фердинанд Тимотей Грегоровіус, судовий радник, здійснює реконструкцію замку, використовуючи його як приміщення для чиновників, приватних квартир та в'язниці. За часів II Світової війни, під час радянського наступу замок був значно знищений. Його відновлено ​​в 1959-1965 роках. До наших часів залишилися головний замок, брамний довгий прохід «шия», в якому було двоє воріт, грати та підйомний міст із сухим ровом, що відділяв внутрішній двір від шістнастовічної забудови перед замком. Друга частина цього її не збереглася до наших часів - згоріла у 1784 році. Просторий внутрішній двір, оточений чотирма крилами зі східного боку захищають дві високі вежі. Найбільш презентабельний другий поверх головної частини замку з каплицею і трапезною має сліди готичних фресок, що зображують св. Вероніку з ангелами. Замок в Нідзиці на рубежі століть змінював не тільки свій зовнішній вигляд, а й призначення. Сьогодні в ньому міститься Нідзицький культурний центр. В стінах замку розташовані також: міська бібліотека, Музей нідзицької землі, сучасний конференційнний та виставковий зал, скульптурна майстерня, братство лицарів (www.rycerze.org), картинна галерея Хієроніма Скрупського, туристичне агентство, готель і ресторан, який організовує на замовлення середньовічні учти. Гості, одягнені в чернечі сутани, за традицією їдять ласощі руками. Бенкет, що триває кілька годин, звеселяють танці та лицарські поєдинки.

Екскурсія по замку Почнемо з історичної виставки «Історія Нідзицької землі», розташованої в чотирьох кімнатах першого поверху замку. У першій кімнаті знаходяться експонати, що розповідають про старовинну історію Пруссії, замку і міста.

Друга кімната містить фотографії Нідзиці-Нейденбурга перед I i II Світовими війнами, чудову мазурську плитку і релігійні видання, написані готичними літерами та адресовані Мазурам.

Третя кімната, яку називають арсеналом, переховує копії обладунку селянської піхоти та лицарства з часів битви під Грюнвальдом. Оснащення мазурської хати, домашнє начиння, таким чином етнографія займає четвертий зал. З першого поверху ми піднімаємося на другий, де міститься галерея Хієроніма Скрупського. Малюнки і зображення одного з найталановитіших художників Вармії і Мазур знайдемо в залі «Relax». З галереї ми переходимо до найбільшого й важливішого залу. «Лицарський зал» - це колишня канцелярія війта, каплиця і трапезна. Тут ми можемо оглянути чудові поліхромії XV ст. та готичне склепіння. Екскурсія по замку кінчиться відвідуванням залу спостереження. Цей зал - це колишня спіжарня тевтонських лицарів, із прегарними старими дерев'яними балками та дерев'яними вартівними ґанками, а також видом на панораму міста, замок і його околиці. Це також виставочний зал Нідзицького культурного центру, що носить назву «Галерея під Балкою». У готичних декораціях замкових залів проходять також концерти, виставки, конференції, банкети, свята та бали.