Переглядаючи наш сайт, ви погоджуєтеся на використання cookie-файлів. Ми застосовуємо їх, щоб покращити якість сторінок, вони допомагають нам оцінити ваші потреби (допомагають в зборі статистики), а також допомагають нашим партнерам розміщувати правильний контент для вас з використанням нашого сервісу. Щоб дізнатися більше про Cookies, будь ласка, натисніть тут.

cookies
noimage

Історія замку Мансанарес-ель-Реал

Історія замку в місті Мансанарес-ель-Реал почалася наприкінці 14 століття, коли землі неподалік від Мадрида, що славилися своїми пасовищами і мисливськими угіддями, були даровані родині Мендоса королем Хуаном I. Таким чином щедрий король віддячив сім'ї Педро Гонсалеса де Мендоса, загиблого в битві при Алжубарроті, коли в нерівній сутичці зійшлися армії португальців і кастильців. За легендою, Мендоса надав королю свого коня, щоб той міг врятуватися втечею з поля бою, коли стало ясно, що битва програна. Будівництво замку в 1380-х роках почалося при сині Педро Гонсалеса, адміралі Кастилії і мажордомі королівського двору Дієго Уртадо де Мендоса.

Замок-фортеця, від якого нині залишилися одні руїни неподалік від старого міського кладовища, проіснував без малого ціле століття. Тут проживав Иньїго Лопес де Мендоса, видатна постать у літературі, суспільному і політичному житті Іспанії того періоду. На думку деяких істориків саме в цьому замку в першій половині 15 століття вперше на іспанську мову була переведена гомерівська «Іліада». Після того, як в 1475 році Католицькі королі подарували титул герцога дель Інфантадо синові Иньїго, Дієго Уртадо де Мендоса, почалося будівництво нового замку Мансанарес-ель-Реал. На той момент сім'я Мендоса займала блискуче становище при дворі і була одним з найвпливовіших і найбагатших родів Кастилії, тому новий замок по праву міг претендувати на звання розкішного палацу.

Під час будівництва, яке тривало майже чверть століття, були частково використані камені старого замку. Першому герцогу дель Інфантадо, Дієго Уртадо не довелось дожити до завершення замку, який добудовував вже його син, другий герцог дель Інфантадо, Иньїго Лопес де Мендоса і Вега. Він залучив до будівництва архітектора Хуана Гуасу, який також працював над зведенням палацу в Гвадалахарі для сім'ї Мендоса. Архітектор створив представницький гранітний замок з внутрішнім двором, галереями і барбаканом, який обороняв підступи до замку. По фасаду верхньої частини круглих веж замку були виконані опуклі кулі – прикраса в стилі ісабеліно, такого популярного в епоху Католицьких королів. Примітно, що під час будівництва в комплекс нового замку була включена старовинна будова церкви Санта-Марія-де-ла-Нава, вибудувана тут ще в 13 столітті.

Замок Мансанарес-ель-Реал служив однією з резиденцій сім'ї Мендоса аж до 1565 року, коли через смерть бездітного Иньїго Лопеса де Мендоса-і-Піментель, четвертого герцога дель Інфантадо в розгалуженому сімействі почалися тривалі розбори і суди з приводу спадщини. У спорожнілому, а з часом і занепавшому, замку багато років ніхто не проживав. Реставрація фамільного володіння Мендоса почалася в 1914 році, в роботах з відновлення історичного вигляду замку брав участь видатний реставратор, архітектор і історик мистецтв Вісенте Ламперес-і-Ромеа. У роки Другої Іспанської Республіки замок Мансанарес-ель-Реал був оголошений національним пам'ятником і взято під захист держави. У 1965 році вісімнадцятий герцог дель Інфантадо, Иньїго де Артеага-і-Фальгера передав право на замок муніципалітету провінції Мадрид. Після низки нових реставрацій замок був відкритий для туристичного відвідування в 1977 році.