Переглядаючи наш сайт, ви погоджуєтеся на використання cookie-файлів. Ми застосовуємо їх, щоб покращити якість сторінок, вони допомагають нам оцінити ваші потреби (допомагають в зборі статистики), а також допомагають нашим партнерам розміщувати правильний контент для вас з використанням нашого сервісу. Щоб дізнатися більше про Cookies, будь ласка, натисніть тут.

cookies
noimage

Історія фортеці Нарікала

Складна і багатошарова історія фортеці Тбілісі налічує не менше 15 століть, проте точної дати зведення Нарікали не збереглося, що дало право дослідникам висувати різноманітні версії щодо віку цієї стародавньої фортеці. Найбільш поширеною і визнаною багатьма істориками є версія, що деяка оборонна споруда на хребті Сололак була зведена в 360-х роках, коли на престолі Картлі був Вараз-Бакур, іранський ставленик і васал династії Сасанідів. В кінці 4 століття, коли країна повністю була підпорядкована персам, Тбілісі став резиденцією «картлійських пітіахшів», перських намісників, які управляли державою нарівні з картлійськими царями. Захисниця міста, перська цитадель отримала в той період ім'я Шуріс-Цихе («шурі» – битва, військова міць на середньоперсідській мові). І дійсно завдяки вдалому розташуванню фортеця являла собою значну оборонну споруду, яка крім стін мала природний захист у вигляді крутих скелястих схилів Сололакського хребта і річки Кура.

У другій половині 5 століття Тбілісі знову повернувся у володіння картлійських царів, і в роки правління Вахтанга I Горгасалі фортеця була істотно перебудована. Вахтанг I, чиї заслуги в розширенні і відновленні міста настільки великі, що його часто називають засновником Тбілісі, мріяв перенести сюди з Мцхети столицю Іберії. Фортеця в цих планах грала не останнє місце, адже для міста, яке дуже швидко перетворилося в зростаючий і процвітаючий торговий центр на одному з відгалужень Великого шовкового шляху, був потрібен надійний захист. За часів Вахтанга I по схилах хребта від Верхньої фортеці (цитаделі, що домінує над містом) до берегів Кури простяглися паралельні фортечні стіни, які замикалися біля річки. Ці стіни охоплювали територію Нижньої фортеці, до якої примикали житлові квартали міста, розташовані вниз і вгору за течією Кури. Для виходу до річки під час облоги в фортеці були передбачені таємні ходи, мала фортеця і незалежне водопостачання за допомогою акведука, який живився від джерела далеко за межами міста.

На початку 7 століття землі Закавказзя стали ареною для сутички двох імперій – Візантійської і Сасанідів, які понад чверть століття вели Ірано-візантійську війну. Царі Картлі нерідко виступали союзниками Ірану, чим й накликали біду на Тбілісі. У 627 році візантійський імператор Іраклій I і його союзник, хозарський правитель Джебу-каган почали облогу міста. І хоча перси надіслали до фортеці підкріплення у вигляді тисячі кіннотників з особистої гвардії шаха, протистояти 40-тисячній візантійсько-хозарській армії було дуже складно. Більше двох місяців стіни фортеці обстрілювали з катапульт, крім того за допомогою загати хазарам вдалося змінити напрямок Кури, яка вийшла з берегів, затопила міські квартали і підмила частину фортечних стін. Достеменно невідомо чи була фортеця взята штурмом або захисники були змушені здатися візантійським військам, але взяття Тбілісі в 627 році стало великою трагедією в історії стародавньої Грузії.

Через трохи більше ніж століття Тбілісі був завойований військом арабського халіфа Марвана II, який створив тут для своєї династії столицю Тбіліського емірату, ісламської держави, яка проіснувала майже чотири століття. Цей період ознаменувався для Ель-Тефеліса (Тбілісі) новим будівництвом з дотриманням арабсько-мусульманських традицій. У фортеці також виник ряд додаткових укріплень і будівель, з яких найбільш добре зберігся до наших днів кутовий форт Шахтахті. Фортеця значно постраждала в 853 році, коли Тбілісі був розорений військом арабського халіфа з династії Аббасидів в покарання за відмову тбіліського еміра виплачувати данину Багдаду. Новий розквіт тбіліської фортеці судився не скоро, лише в роки правління царя Давида IV Будівельника, який в 1122 році зійшов на престол об'єднаної Грузії і оголосив Тбілісі столицею своєї держави. «Золотий вік» фортеці завершився невдовзі після смерті цариці Тамари, правнучки Давида IV, коли на християнську Грузію рушили з Хорезма війська султана Джалал-Ад-Діна. У 1226 хорезмійське військо захопило місто і розорило його, а через десятиліття на фортецю,що ще не оговталась від руйнування, обрушилася монгольська орда. В руках монгольських ханів фортеця знаходилася близько століття, саме в цей період за нею закріпилася назва Нарін-кала, яка згодом була перетворена в сучасну – Нарікала. У 1327 році цар Георгій V відвоював місто, якому судився досить недовгий період спокою і відродження перед початком багатовікових потрясінь. З 14 по 18 століття Тбілісі пережив один з найважчих періодів своєї історії, протягом якого місто неодноразово було захоплено і розорено. У різні роки тут побували війська тюркських і іранських шахів, армія великого полководця Тамерлана, кизилбаші і османські воїни. Багато іноземних загарбників після підкорення міста намагалися зміцнити Нарікалу і залишити в ній свій гарнізон. В кінці 16 століття при турках фортеця була оборонною спорудою і резиденцією паші, на території фортеці було збудовано Стамбульську вежу, яка згодом довго виконувала функції в'язниці.

Останній кривавий розгром Тбілісі відбувся в 1795 році, коли військо грузинського царя Іраклія II було розбито військом перського шаха Ага Мохаммеда, і столиця зазнала жорстокого розорення. Незабаром після цього грузинське царство увійшло до складу Російської імперії, і в історії фортеці Нарікала завершився військовий період. Фортеця, яка втратила своє стратегічне значення, деякий час служила місцем розміщення російського гарнізону, але після сильного землетрусу в 1827 році багато зруйнованих будівель фортеці було покинуто. Відновленням Нарікали ніхто не займався майже півтора століття, за час якого до руйнувань від землетрусу додалися руїни, створені часом і погодними явищами. До реставрації древньої цитаделі приступили тільки в 1990-х роках, і за останні десятиліття фортеця Нарікала перетворилася в одну з найяскравіших пам'яток грузинської столиці.