Переглядаючи наш сайт, ви погоджуєтеся на використання cookie-файлів. Ми застосовуємо їх, щоб покращити якість сторінок, вони допомагають нам оцінити ваші потреби (допомагають в зборі статистики), а також допомагають нашим партнерам розміщувати правильний контент для вас з використанням нашого сервісу. Щоб дізнатися більше про Cookies, будь ласка, натисніть тут.

cookies
noimage

Історія Кіренійського замку

Від античного укріплення, що існувало в Кіренії в епоху Римської імперії, яких-небудь архітектурних фрагментів не залишилося, але найдавніші частини Кіренійського замку є залишками візантійської фортифікаційної споруди. Візантійці спорудили тут фортецю приблизно в 7 столітті, коли було потрібно захистити гавань торгового поселення від нападу арабів з моря. В кінці 12 століття владу над Кіпром захопив самопроголошений імператор Ісаак Комнін, який за відгуками його сучасників був деспотичним і жорстоким правителем. У 1191 році сестра і наречена англійського короля Річарда I потрапили на своєму кораблі у шторм поблизу берегів Кіпру, після чого їх взяв у полон Ісаак Комнін.

Цей необачний вчинок став доленосним у житті Комніна, оскільки Річард Левине Серце таку образу простити не міг. Незважаючи на те, що війна з кіпрським імператором вимагала чимало часу і ресурсів, Річард I перервав свою участь у Третьому хрестовому поході і попрямував до острова. У Кіренійському замку Ісаак Комнін вкрив свою сім'ю, скарбницю і коштовності, а сам деякий час безрезультатно намагався чинити опір англійському королю. Після взяття в полон Комніна король Річард I пишно відсвяткував перемогу і заодно обвінчався зі своєю нареченою не в Єрусалимі, як планувалося, а в кіпрському Лімассолі. Перед відбуттям з острова король продав свої нові володіння лицарям-тамплієрам, але незабаром Кіпр у тамплієрів викупив колишній король Єрусалиму Гі де Лузіньян.

Так почалася на Кіпрі епоха Лузіньянів, династія яких правила островом майже триста років, аж до 1489 року. У 1208 році Кіренійський замок був розширений і оновлений знатним феодалом і воєначальником Кіпрського королівства Жаном I Ібеліном. У цей період були створені нові кутові вежі (квадратні і підковоподібні), оснащені бійницями для лучників, вибудувано підземеллі замку і нову будівлю, що стала королівською резиденцією. За стінами Кіренійського замку неодноразово приховувалися правителі Кіпру, ховаючись то від атак генуезців, то від домагань венеціанців. У 1373 році Жак I де Лузіньян (майбутній король Кіпру Яків I) мужньо оборонявся в Кіренійському замку від вторгнення генуезців, а в 15 столітті облога замку тривала близько чотирьох років, що з часом змусило захисників фортеці пустити в їжу всіх мишей і щурів.

У 1489 році вдова кіпрського короля Жака II, Катаріна Корнаро передала права на свої володіння Венеціанської республіці, після чого Кіренійський замок був перебудований новими власниками і добув той архітектурний вигляд, який притаманний йому досі. Близьке розташування Османської імперії змусило венеціанців значно зміцнити замок і міські стіни, які почали пристосовувати до можливих бойових дій з використанням порохових знарядь. Амбразури для гармат були зроблені в баштах на трьох рівнях, що дозволяло вести стрільбу в декількох напрямках, в тому числі по ворогам, атакуючим з суші. У 1540 році будівництво в замку було завершено, на цей час його територія включала в себе і будову старовинної візантійської церкви Св. Георгія, яка датована 11-12 століттям.

У 1570 році багатотисячна армія султана Селіма II вторглася на Кіпр і один за другим перед нею схилялися неприступні фортеці та міста. Кіренійський замок був зданий венеціанцями добровільно в 1571 році після того, як гарнізон отримав звістку про взяття османами міста Нікосія. Завдяки цьому замок уцілів і використовувався турками надалі у військових цілях аж до Першої світової війни, поки Кіпр входив до складу Османської імперії. Невеликі надбудови, виконані в замку під час турецького панування, були знесені британцями, колонією яких був оголошений Кіпр в 1925 році.

При британцях в Кіренійському замку аж до другої половини 20 століття розташовувалися поліцейські казарми і в'язниця, і тільки після здобуття Кіпром незалежності в 1960 році замок був відкритий для туристів. Загострення греко-турецького конфлікту в Північному Кіпрі призвело до того, що в 1963-67 роках в замку знову з'явилися військові, а на вершинах веж були встановлені гармати. Після встановлення в 1974 році влади невизнаної Турецької Республіки Північного Кіпру в замку був відкритий музей, який знаходиться під опікою Департаменту старожитностей і музеїв.