Переглядаючи наш сайт, ви погоджуєтеся на використання cookie-файлів. Ми застосовуємо їх, щоб покращити якість сторінок, вони допомагають нам оцінити ваші потреби (допомагають в зборі статистики), а також допомагають нашим партнерам розміщувати правильний контент для вас з використанням нашого сервісу. Щоб дізнатися більше про Cookies, будь ласка, натисніть тут.

cookies
noimage

Історія замку Хоенверфен

Довга історія замку Хоенверфен на різних етапах шляху його існування була завжди тісно пов'язана з історією Зальцбурга, охороняти підступи до якого був покликаний цей грізний замок. Перевал Люег поблизу містечка Верфен колись був єдиним слабким місцем, що відкривав ворогові шлях до резиденції зальцбурзьких архієпископів. Під час затяжного конфлікту між папським престолом і престолом Священної Римської імперії, названого істориками «боротьба за інвеституру», архієпископ Гебхард Зальцбурзький вирішив охоронити свої володіння, для чого наказав збудувати три нових замку-фортеці – Хоенверфен на перевалі Люег, Хоензальцбург в самому Зальцбурзі та Петерсберг поблизу міста Фризах.

У 1077 році почалося будівництво замку Хоенверфен, але в тому ж році архієпископ Гебхард потрапив у немилість імператора Генріха IV і кілька років був змушений ховатися в Швабії та Саксонії. У 1086 році він зміг повернутися в своє єпископство і помер у замку Хоенверфен в червні 1088 року. Початкові дерев'яні укріплення замку були поступово замінені на кам'яні в 12-13 століттях, протягом яких Хоенверфен також належав суверенному князівству Зальцбурзького архієпископства.

На початку 15 століття, в період правління архієпископа Еберхарда III замок був перебудований, щоб мати можливість витримувати атаки ворога із застосуванням артилерії і вогнепальної зброї. За іронією долі, через століття добре укріплений замок був переможений зовсім не вогнем ворожих гармат, а руками погано озброєних селян і рудокопів. Хвиля селянської війни в Німеччині в 1525 році докотилася і до земель Зальцбурга, де селяни-мародери захопили Хоенверфен і зруйнували древні стіни майже дощенту.

Зазнавши поразки при спробі захопити замок Хоензальцбург, учасники селянської війни були змушені здатися на милість архієпископа Маттойса Ланга фон Велленбурга, який відправив полонених на відновлення зруйнованого ними Хоенверфена. Період перебудови розтягнувся майже на ціле століття і кожен з нових правителів замку додавав до його образу щось нове. Так, в 1535 році були побудовані нові вежі і потужні стіни замку, а в 1560 році проводилися роботи по зміні архітектури внутрішнього двору. З 1563 по 1568 роки в замку Хоенверфен були зведені нові бастіони і арсенал, каплиця Святого Сигізмунда знайшла новий вигляд в готичному стилі.

Останні значні зміни в архітектурі замку відбулися в період Тридцятирічної війни, коли було зведено кілька нових веж, в тому числі Гарматна вежа, в якій розмістилася ціла батарея гармат. Також у цей період в замку збудували ємність для зберігання води, яка могла б стати порятунком для захисників фортеці у разі тривалої облоги. Наполеонівські війни стали кінцем для суверенітету Зальцбурзького князівства, після чого Хоенверфен перейшов в 1810 році Баварії, а в 1816 році став належати Австрії.

Кілька років розорений Хоенверфен знаходився на межі знищення, багатий арсенал замку був вилучений ще під час війни французькими військами, меблі та оздоблення в 1822 році були виставлені на аукціон, церква більше не була власником замку і навколишніх земель. Від знесення замок врятував імператор Франц II, який побажав зберегти старовинний замок і навіть виділив кошти на його реконструкцію. У 1824-33 роках в Хоенверфені було проведено ряд відновлювальних робіт на кошти брата імператора, Іоанна Меранського, який влаштував тут романтичний мисливський замок.

У 1898 році новий господар замку, ерцгерцог Євген Фердинанд провів реконструкцію замку і перетворив його на розкішну резиденцію, наповнену цінними колекціями і багатим декором. У 1931 році центральна будівля замку Хоенверфен була знищена під час пожежі, але в короткі терміни відновлена. У 1938 році Хоенверфен увійшов до складу федеральної землі Зальцбург, пізніше нацисти влаштували в старовинному замку навчальний військовий центр. Після закінчення Другої світової війни в замку кілька десятиліть розташовувалася школа жандармерії і тільки в 1987 році почалася історія замку в якості музею.